Please wait...
Кабінет Міністрів України
Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України розглянула проект Закону України «Про сімейне підприємство», розроблений Міністерством фінансів України і надає до нього наступні зауваження.
До п.1 статті 2:
- громадян – засновників сімейного підприємства віднесено до громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, що суперечить Господарському та Цивільному кодексам України та може привести до відповідальності кожного із засновникам за зобов’язаннями сімейного підприємства;
- сфера діяльності сімейних підприємств обмежена виключно п’ятьма видами послуг.
До п.2 статті 2:
- передбачається створення сімейного підприємства членами однієї сім’ї, до яких у відповідності до Сімейного кодексу України відносяться виключно особи, які ведуть спільне господарство. За порушення цієї норми ст.16 передбачається анулювання відповідного свідоцтва;
- обмежується не тільки максимальна кількість осіб, які входять до складу сімейного підприємства, але й мінімальна - 3;
- не визначаються засновники і працівники, а визначається «склад» сімейного підприємства, що створюватиме колізії при застосуванні норм Закону;
- обмежується обсяг доходу, хоча два відсотки від усіх доходів (податок з реалізації) та податок на додану вартість, при тому, що платники сімейного податку є платниками податків, які не сплачуються платниками єдиного податку – юридичними особами, є необґрунтованим з фіскальної точки зору;
До п.4 статті 2:
- в Статуті передбачається зазначати «органи управління» в той час, коли членів підприємства може бути від 3 до 6 осіб;
- передбачається зазначення у Статуті положень, які не суперечать «законодавству», а не «законам» України, що дає можливість для встановлення додаткових обмежень та регулювань цього виду підприємств.
До п.1 статті 3:
- необхідно «нормативно-правовими актами» замінити на «законами».
До п.1 статті 4:
- обмежується вік членів сімейного підприємства – 16 років - в той час, коли в проекті немає розмежування між засновниками і працівниками, а є виключно члени та склад підприємства. Сьогодні в сімейних кафе працюють значно молодші діти, робота яких буде або поза законодавством, або залучення яких поставить сім’ю поза межами цього Закону;
- передбачається обов’язкове ведення господарської діяльності членами сімейного підприємства – не підприємницької, не трудової, а отже – можливі вимоги податкових органів щодо необхідності спільного проживання для участі у сімейному підприємстві;
- немає розділу між засновниками і працівниками, що зобов’язує різноробочих дотримуватись норм Статуту.
До п. 2 статті 4:
- об’єднання засновників і працівників у члени підприємства призведе до обов’язкових змін в Статуті, з реєстрацією в Єдиному державному реєстрі, додатковими витратами коштів та часу;
До п. 3 статті 4:
- суперечить ст. 2 та п.1 ст. 4, в яких членами сімейного підприємства визначено значно вужче коло осіб.
До статті 5:
- визначення директора у Статуті значно ускладнює його зміну;
- обмежується можливість доручення директором його обов’язків (в тому числі представлення сімейного підприємства в органах влади) професіоналам, наприклад адвокатам в суді.
До статті 6:
- обмежено право участі у створенні сімейних підприємств особам, які не досягли 16-ти років;
- так як не розділено поняття учасника і засновника сімейного підприємства, а є лише його члени, то віком від 16-ти років обмежено усіх працівників сімейного підприємства.
До статті 9:
- крім Статуту передбачається ще один документ - угода між членами сімейного товариства, положення якої вище, ніж положення Статуту, але не визначені в Законі;
- передбачено право члена сімейного товариства на отримання частки майна сімейного товариства у разі припинення членства чи ліквідації не у відповідності до внесеного майна, а у відповідності до Статуту, що суперечить Господарському кодексу України;
- не визначено у Законі порядок отримання частки майна сімейного підприємства, що може призвести до зловживань та насильницького утримання майна членів підприємства, які вирішили припинити членство.
До статті 12:
- усі члени сімейного товариства є автоматично його працівниками у відповідності до статті 4 та інших цього проекту, а тому застосування законодавства про працю в частині ведення трудових книжок буде ускладнено;
- вирішення трудових спорів буде практично неможливим з зазначених вище підстав.
До п.3 статті 13:
- не включено збір за хмелярство, податок на землю.
До п.5 статті 13:
- збори до пенсійного та соціального страхування повинні бути включені до ставки сімейного податку, інакше звітність по ним не буде під силу жодній сім’ї, яка надає побутові послуги.
До статті 15:
- необхідно визначити необхідність чи відсутність необхідності застосування реєстраторів розрахункових операцій.
До п.1 статті 16:
- повинно бути визначено, що наявність свідоцтва про реєстрацію сімейного підприємства є підставою для видачі свідоцтва платника сімейного податку, адже форма організації сімейного підприємства, запропонована у цьому проекті, не відповідає жодній формі, визначеній чинним законодавством.
До п.5 статті 16:
- порядок анулювання свідоцтва не може встановлюватись органом державної податкової служби одноосібно, найкраще визначити ці випадки у законі.
До статті 17:
- так як у статті 10 передбачено право відчуження майнового права на сімейне підприємство виключно юридичним особам чи особам, які мають право на створення сімейного товариства, успадкування сімейного підприємства не державою є практично неможливим.
До статті 19:
- припинення діяльності сімейного підприємства передбачається в разі прийняття рішення власником, а не членами підприємства, як це передбачено в інших статтях проекту. Більше того, слід вказати обов’язкову кількість голосів, які повинні прийняти про це рішення;
- припинення, як і у статті 18, передбачається в разі не залишення жодного члена сімейного підприємства, хоча іншими нормами цього ж проекту передбачається не менше трьох членів сімейного підприємства.
До п.2 статті 20:
- передбачається відповідальність директора, а не підприємства за порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, вимог щодо якості та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення господарської діяльності. Це суперечить ряду діючих законів.
До п.4 статті 20:
- обмеження обсягу доходу є недоцільним з зазначених вище підстав, а тому цей пункт слід вилучити.
До статті 21:
- термін набрання чинності не відповідає Закону України «Про систему оподаткування»;
- у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» слід визначити конкретні документи, які необхідно надавати для реєстрації;
- в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» вираз «суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/чи у торговельних об’єктах» для збереження єдиного податку для підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринках необхідно викласти в наступній редакції: «суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та наданням в оренду торгових місць на ринках»; вилучити слова «суб’єктів господарювання, які надають в оренду земельні ділянки та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини; вилучити положення щодо фізичних осіб-підприємців, які провадять: аудиторську, рекламну, бухгалтерську, адвокатську діяльність; діяльність у сфері права, інжинірингу; діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; допоміжну діяльність у сфері державного управління; посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, а також суб’єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю і посередництво у оптовій торгівлі.
Крім цього, звертаємо увагу на те, що у проекті не передбачено порядок вилучення отриманих прибутків членами сімейних підприємств для власного використання.
Зважаючи на зазначене вище, наданий проект Закону України «Про сімейне підприємство» не тільки не відповідає Програмі Президента України «Україна – для людей» щодо запровадження податкових канікул для малого бізнесу, а суперечить їй, так як значно звужує дію чинного єдиного податку, запровадженого Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Голова Ради О.П. ПРОДАН
