Обговорюємо проект Закону України "Про сімейне підприємство"

Обговорюємо проект Закону України розроблений Мінфіном за участі Держкомпідприємництва та інших центральних органів виконавчої влади "Про сімейне підприємство"

Зауваження та пропозиції до проекту надсилайте на e-mail: muraliova@dkrp.gov.ua, zmi@dkrp.gov.ua

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про сімейне підприємство

Цей Закон визначає правові засади застосування системи оподаткування, обліку, звітності, створення, діяльності та ліквідації сімейного підприємства.

Дія цього Закону не поширюється на сімейні підприємства, які є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, надають послуги, виконують роботи за договорами комісії (договорами доручення, транспортного експедирування та агентськими договорами).

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

1.1. Оподаткування сімейного підприємства – система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату податку для сімейних підприємств у порядку і на умовах, визначених цим Законом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

1.2. Податок, платник податку, оподаткування – податок для сімейних підприємств, платник податку для сімейних підприємств, оподаткування єдиним податком для сімейних підприємств.

1.3. Дохід – загальна сума будь-яких коштів, отриманих від господарської діяльності, передбаченої цим Законом.

1.4. Побутові послуги – діяльність, пов’язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб споживачів.

1.5. Свідоцтво – документ, який підтверджує право сімейного підприємства на сплату податків відповідно до цього Закону.

1.6. Інші терміни вживаються у цьому Законі у значеннях, встановлених законами з питань оподаткування або іншими законами у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Стаття 2. Поняття сімейного підприємства

2.1. Сімейне підприємство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання здійснювати діяльність у сфері громадського харчування, надання готельних та побутових послуг, виготовлення та/або продажу товарів кінцевому споживачу з метою отримання прибутку.

Перелік побутових послуг визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

2.2. Сімейне підприємство може бути створене членами однієї сім’ї.

До складу сімейного підприємства входить не більше 5 осіб – членів однієї сім’ї та обсяг доходу за календарний рік не повинен перевищувати 2,5 млн. гривень.

2.3. Сімейне підприємство має своє найменування, печатку і штамп.

2.4. Сімейне підприємство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування підприємства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до підприємства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Стаття 3. Законодавство про сімейне підприємство

3.1. Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності сімейного підприємства, регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 4. Члени сімейного підприємства

4.1. Членами сімейного підприємства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення господарської діяльності, визнають і дотримуються положень Статуту сімейного підприємства.

4.2. При створенні сімейного підприємства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього сімейного підприємства після внесення змін до його Статуту.

4.3. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів директора сімейного підприємства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як директора сімейного підприємства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Стаття 5. Директор сімейного підприємства

5.1. Директор сімейного підприємства є визначена в Статуті особа.

5.2. Директор сімейного підприємства представляє сімейне підприємство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.

5.3. Директор сімейного підприємства укладає від імені підприємства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України

5.4. Директор сімейного підприємства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів підприємства.

Стаття 6. Громадяни, які мають право на створення сімейного підприємства

6.1 Право на створення сімейного підприємства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 16-річного віку та виявив бажання до здійснення господарської діяльності.

Стаття 7. Державна реєстрація сімейного підприємства

7.1. Державна реєстрація сімейного підприємства здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

7.2. Для державної реєстрації сімейного підприємства директор

або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:

а) засновницькі документи (установчий договір про створення сімейного підприємства та Статут сімейного підприємства);

б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію сімейного підприємства;

в) копію документа, що засвідчує ступінь споріднення членів сімейного підприємства;

г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію сімейного підприємства.

Для реєстрації сімейного підприємства забороняється вимагати інші документи або відомості, ніж перелічені у цій частині.

Підписи громадян на установчих документах про створення сімейного підприємства посвідчуються нотаріусом.

7.3. Державна реєстрація сімейного підприємства проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію сімейного підприємства.

Свідоцтво про державну реєстрацію сімейного підприємства господарства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

7.4. Після державної реєстрації сімейне підприємство одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається органами державної влади та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Стаття 8. Формування майна сімейного підприємства

8.1. До складу майна сімейного підприємства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами сімейного підприємства до його складеного капіталу.

Стаття 9. Право власності на майно, яке використовується для ведення сімейного підприємства

9.1. Майно сімейного підприємства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу сімейного підприємства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності сімейного підприємства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо.

Сімейне підприємство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном сімейного підприємства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами сімейного підприємства та законом.

Член сімейного підприємства має право на отримання частки майна сімейного підприємства при його ліквідації або у разі припинення членства у сімейного підприємства. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом сімейного підприємства.

Майнові спори між сімейним підприємством та його членами вирішуються судом.

Стаття 10. Сімейне підприємство як об'єкт майнових прав

10.1. Сімейне підприємство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

10.2. За рішенням членів сімейного підприємства відповідно до закону сімейне підприємство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення сімейного підприємства, або юридичним особам України.

Стаття 11. Господарська діяльність сімейного підприємства

11.1. Сімейне підприємство діє на умовах самоокупності. Всі витрати підприємство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством.

11.2. Розрахунки в готівковій формі здійснюються відповідно до законодавства.

11.3. Сімейне підприємство самостійно визначає напрями своєї діяльності на власний розсуд та ризик.

11.4. Сімейне підприємство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

11.5. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених сімейним підприємством, вирішуються відповідно до закону.

Стаття 12. Трудові відносини у сімейному підприємстві

12.1. Трудові відносини у сімейному підприємстві базуються на основі праці його членів.

12.2. Трудові відносини членів сімейного підприємства регулюються Статутом та законодавством України про працю.

Трудові спори у сімейному підприємстві вирішуються у встановленому законом порядку.

12.3. Видача трудових книжок членам сімейного підприємства та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.

Стаття 13. Особливості сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)

13.1. Базою оподаткування є дохід платника податку.

13.2. Ставка податку становить два відсотки від бази оподаткування.

13.3. Платники податку не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств;

б) плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності;

в) комунального податку;

г) ринкового збору;

д) курортного збору;

е) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

13.4. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 3.3. цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

13.5. Страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування сплачуються членами сім'ї – учасниками сімейного підприємства в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

Стаття 14. Порядок сплати податку

14.1. Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний квартал.

14.2. Платники податку сплачують податок щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на окремий рахунок у територіальному органі Державного казначейства України.

Стаття 15. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

15.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів та витрат для сімейних підприємств шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

15.2. Форма книги обліку доходів та витрат для сімейних підприємств і порядок її ведення встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

15.3. Платники податку не звільняються від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких вони є згідно з законодавством.

15.4. Платники податку у строки, визначені для річного податкового (звітного) періоду, подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника податку, розраховану наростаючим підсумком.

15.5. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 16. Порядок отримання свідоцтва платника податку

16.1. Рішення про перехід до оподаткування відповідно до умов цього Закону може бути прийняте сімейним підприємством один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації сімейного підприємства.

Відмова від оподаткування може бути здійснена платником податку з початку нового календарного кварталу шляхом подання заяви до органу державної податкової служби за 15 днів до початку нового податкового (звітного) періоду.

16.2. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання сімейним підприємством заяви свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

16.3. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку сімейні підприємства, у разі подання відповідної заяви протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.

16.4. Свідоцтво видається терміном на 5 років і не потребує щорічного продовження.

Бланк свідоцтва є документом суворого обліку.

16.5. Форма свідоцтва та порядок його видачі встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

16.6. Свідоцтво анулюється органом державної податкової служби у разі:

подання платником податку заяви;

ліквідації (реорганізації) юридичної особи;

виникнення податкової заборгованості зі сплати податку протягом двох послідовних місяців;

здійснення господарської діяльності, на яку не поширюється дія цього Закону;

недотримання вимог пункту 2.2 статті 2 цього Закону.

16.7. Порядок анулювання свідоцтва платника податку встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 17 . Успадкування сімейного підприємства

17.1. Успадкування сімейного підприємства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Стаття 18. Підстави для припинення діяльності сімейного підприємства

18.1 Діяльність сімейного підприємства припиняється у разі:

а) реорганізації сімейного підприємства;

б) ліквідації сімейного підприємства;

в) визнання сімейного підприємства неплатоспроможним (банкрутом);

г) якщо не залишається жодного члена сімейного підприємства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність підприємства.

Стаття 19. Порядок припинення діяльності сімейного підприємства

19.1. Рішення про припинення діяльності сімейного підприємства приймається:

а) власником у разі реорганізації або ліквідації сімейного підприємства - відповідно до закону та Статуту сімейного підприємства;

б) у разі якщо не залишається жодного члена сімейного підприємства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом;

в) у разі банкрутства сімейного підприємства – відповідно до закону.

19.2. Спори про припинення діяльності сімейного підприємства вирішуються судом.

Стаття 20. Відповідальність

20.1. Сімейне підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю сімейного підприємства.

20.2. За порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності, директор сімейного підприємства несе відповідальність, передбачену законом.

20.3. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до законодавства.

20.4. У разі, коли у календарному кварталі обсяг доходу, отриманого платниками податку, перевищує обсяг, зазначений у пункті 2.2 статті 2 цього Закону, сума перевищення за результатами такого календарного кварталу оподатковується за ставкою податку у розмірі 10 відсотків.

20.5. За порушення положень цього Закону посадові особи та громадяни несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Стаття 21. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року і діє до 31 грудня 2015 року.

2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України 2003, №40 від 03.10.2003, ст. 356 ):

у статті 84 слова "або виробничі кооперативи" замінити словами "виробничі кооперативи або сімейні підприємства";

після статті 166 доповнити параграфом 3. Сімейне підприємство.

"§ 3. Сімейне підприємство

Стаття 166-1. Сімейне підприємство

1. Особливості створення, діяльності, оподаткування та ліквідації сімейного підприємства регулюються Законом."

3. У Законі України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №39, ст. 510; 1999 р., №5-6, ст. 39, №20-21, ст. 192, №26, ст. 215, №51, ст. 455; 2000 р., №36, ст. 298; 2002 р., №5, ст. 30; 2003 р., №10-11, ст. 87, №12, ст.88, №33-34, ст. 267; 2004 р., №7, ст. 56; 2005 р., №17, ст. 267, №18-19, ст. 267; 2005 р., №20, ст. 278; 2006 р., №2-3, ст. 35):

статтю 1 доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

"Для платників податку - сімейних підприємств норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про сімейне підприємство"";

частину першу статті 14 доповнити пунктом 29 такого змісту:

"29) податок для сімейних підприємств".

4. У пункті 1 статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 40, ст. 365) після слів "форм власності" доповнити словами "крім сімейних підприємств".

5. У Законі України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №20, ст. 82; 1998 р., №30-31, ст. 193; 2002 р., №14, ст. 93; 2003 р., №10-11, ст. 86; 2004 р., №17-18, ст. 250; 2005 р., №7-8, ст. 162, №17, ст. 267, №18-19, ст. 267; 2006 р., №9, ст. 96) статтю 9 доповнити частиною сьомою такого змісту:

"7. Для платників податку для сімейних підприємств норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про оподаткування сімейного підприємства"".

6. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181 із наступними змінами) статтю 22 пунктом 22.313 такого змісту:

"Сплата податку на прибуток підприємств сімейними підприємствами здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про сімейне підприємство"".

7. У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст. 236; 2006 р., № 37, ст. 310) статтю 24 доповнити частиною тринадцятою такого змісту:

"13. У разі державної реєстрації сімейного підприємства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія документа, що засвідчує ступінь споріднення членів сімейного підприємства. "

8. У Декреті Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №30, ст. 336) статтю 24 доповнити частиною другою такого змісту:

"Для платників податку - сімейних підприємств норми цього Декрету застосовуються з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про сімейне підприємство"".

9. Установити, що з 1 липня 2010 року до прийняття спеціального Закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (Офіційний вісник України, 1998 р., № 27, ст. 975; 1999 р., № 26, ст. 1230) застосовується з урахуванням таких особливостей:

Спрощена система оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на:

суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;

суб’єктів господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти;

суб’єктів господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом, оптовим та роздрібним продажем підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів) та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);

суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

фізичних осіб – підприємців, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;

страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;

реєстраторів цінних паперів;

арбітражних керуючих;

суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання – юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/чи у торговельних об’єктах;

суб’єктів малого підприємництва, які провадять спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин;

суб’єктів господарювання, які надають в оренду земельні ділянки та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини;

представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

суб’єктів господарювання, які надають послуги стільникового зв’язку;

фізичних осіб — підприємців, які провадять: аудиторську, рекламну, бухгалтерську, адвокатську діяльність; діяльність у сфері права, інжинірингу; діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; допоміжну діяльність у сфері державного управління; посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;

суб’єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю і посередництво у оптовій торгівлі;

фізичних осіб іноземних громадян та осіб без громадянства;

суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

суб’єктів малого підприємництва, які надають послуги у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155).

10. До приведення інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом їх норми діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

11. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити перегляд нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, у відповідність із цим Законом.

Президент України В. Янукович

Источник: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва

Ссылки по теме: