Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього підрозділу терміни вживаються в такому значенні:

1.1) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (далі у цьому підрозділі – спрощена система оподаткування);

1.2) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку (в усіх відмінках) – єдиний податок, платник єдиного податку, оподаткування єдиним податком, ставка єдиного податку (у відповідних відмінках);

1.3) дохід – загальна сума будь-яких коштів, одержаних від усіх видів діяльності, вартості матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших об'єктів власності, що одержані (нараховані) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, а також у вигляді зменшення будь-якої заборгованості;

1.4) середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Спрощена система оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених у пункті 2.2 цієї статті, поширюється на таких суб’єктів малого підприємництва:

2.1.1) фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи та протягом чотирьох послідовних (звітних) податкових періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – фізичні особи): кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб); обсяг отриманого доходу не перевищує 500 000 гривень.

2.1.2) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом чотирьох послідовних (звітних) податкових періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – юридичні особи): середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг отриманого доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

а) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, небанківські фінансові установи, інститути спільного інвестування;

б) державні та комунальні підприємства;

в) суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать юридичним особам та (або) фізичним особам-підприємцям – учасникам таких суб’єктів, що не є платниками податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

г) суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуску та проведення лотерей, проведення азартних ігор, іншої діяльності у сфері грального бізнесу, яка відповідно до законодавства підлягає патентуванню та (або) ліцензуванню;

ґ) суб’єктів господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти;

д) суб’єктів господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

е) суб’єктів господарювання, які здійснюють оптовий і роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу мастильних матеріалів, фасованих фабричним способом в ємності до 20 літрів);

є) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів (крім пива);

ж) суб’єктів господарювання, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;

з) реєстраторів цінних паперів;

и) платників податку за торгові місця на ринку;

і) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення);

ї) суб’єктів господарювання, що здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

й) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;

к) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником податку;

л) фізичних осіб – підприємців, які надають допоміжні послуги у сфері фінансового посередництва та страхування, здійснюють аудиторську та рекламну діяльність;

м) нерезидентів України та (або) їх постійні представництва, фізичних осіб без громадянства;

н) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

о) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють діяльність з ввезення на митну територію України товарів народного споживання з подальшою їх реалізацією на митній території України підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання;

п) суб’єктів господарювання, які здійснюють перепродаж антикваріату, предметів мистецтва та колекціонування, діяльність з організації і проведення торгів (аукціонів).

2.3. Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (роботи, послуги) виключно у готівковий та безготівковий грошовій формі.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування податком є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) кредитів, коштів, одержаних за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку, також поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту їх отримання;

б) суму коштів, що надійшли як відшкодування податку на додану вартість;

в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (програм);

г) суму коштів (зокрема, аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, що була сплачена таким покупцем за цей товар);

ґ) вартість зворотної (заставної) тари, не повернутої платником податку протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але не пізніше ніж протягом дванадцяти календарних місяців з моменту отримання тари;

д) суму коштів, що надійшли як оплата продукції (товарів, робіт, послуг), вартість якої включено до валового доходу юридичної особи чи/або загального оподатковуваного доходу фізичної особи, та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків реалізації такої продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів;

е) суму коштів, які внесені засновниками або учасниками до статутного фонду платника податку;

є) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;

ж) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законом;

з) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у встановленому законодавством порядку як компенсація прямих витрат або збитків, завданих такому платнику податку внаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;

и) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку за рішенням центральних органів виконавчої влади, з метою експлуатації таких фондів у випадках, передбачених законодавством;

і) кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іноземними державами відповідно до міжнародних договорів, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку, за умови їх цільового використання;

ї) доходи від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, а також пасивні доходи;

й) інші доходи, отримані та оподатковані згідно з цим Кодексом.

3.2. Доходи від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, одержані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключній (морській) економічній зоні) оподатковуються у порядку, визначеному:

а) для юридичних осіб – розділом ІІІ цього Кодексу;

б) для фізичних осіб – підприємців – розділом IV цього Кодексу.

3.3. При продажу вживаних товарів у магазинах комісійної торгівлі за договорами комісії об’єктом оподаткування податком є комісійна винагорода платника податку.

Стаття 4. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно зі статтею 3 цього підрозділу.

4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним курсом Національного банку України, який діяв на дату отримання таких доходів.

4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) визначається за звичайними цінами у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Кодексу.

Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб

5.1. Ставки податку для фізичних осіб щороку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її здійснення.

5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.

5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування податком. Копія такого рішення у десятиденний термін з дня його офіційного опублікування направляється органом місцевого самоврядування до відповідного органу державної податкової служби.

5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.

5.5. У разі якщо органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх перегляду діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.

5.6. Фізична особа, що здійснює кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за більшою ставкою.

5.7. Фізична особа, що здійснює господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності.

5.8. У разі якщо фізична особа здійснює господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у такій діяльності членів своєї сім’ї, ставка податку, встановлена органом місцевого самоврядування, збільшується на 20 відсотків за кожну таку особу.

5.9. Якщо за результатами звітного (податкового) періоду дохід фізичної особи перевищує 300 000 гривень, сума перевищення оподатковується за ставкою 1 відсоток.

5.10. У разі якщо у звітному (податковому) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 1.1 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого звітного (податкового) періоду оподатковується за ставкою податку 15 відсотків.

Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб

6.1. Ставки податку для юридичних осіб становлять:

6.1.1) для юридичних осіб, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, – 3 відсотки бази оподаткування (без урахування податку на додану вартість);

6.1.2) для юридичних осіб, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість (сплачують податок на додану вартість у складі податку) – 5 відсотків бази оподаткування.

6.2. Ставки податку, зазначені у пункті 6.1 цієї статті, обираються юридичними особами самостійно у порядку, передбаченому цим підрозділом.

6.3. У разі якщо у звітному (податковому) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого звітного (податкового) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку.

Стаття 7. Податковий (звітний) період

7.1. Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний квартал.

7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

7.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування з загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що наступає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

7.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, у якому видано Свідоцтво платника податку.

7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.

Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку

8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.

8.2. Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал), але не більше ніж до кінця поточного звітного року.

8.3. Фізична особа самостійно нараховує податок за ставками, визначеними пунктами 5.9 та 5.10 статті 5 цього підрозділу, і перераховує його до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду.

8.4. Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку на доходи фізичних осіб. При цьому доходи, отримані в результаті здійснення господарської діяльності та є об’єктом оподаткування податком, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.

8.5. Юридичні особи сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що наступають за встановленим останнім днем подання такої декларації.

8.6. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.

8.7. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.

Стаття 9. Облік і звітність платників податку

9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

9.2. Форма книги обліку доходів і витрат і порядок її ведення фізичними особами встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку.

9.4. Платник податку не звільняється від ведення податкового обліку, складення і подання звітності, пов’язаної із сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких він є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.

Стаття 10. Особливості оподаткування платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)

10.1. Податок сплачується в рахунок таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) податку на доходи фізичних осіб в частині доходів (об’єкту оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цим Кодексом (за винятком доходу нерезидентів, доходу, отриманого в результаті відчуження нерухомого майна, подарунків та майна, отриманого у спадщину);

в) податку на додану вартість на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість та юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3 відсотки;

г) плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності;

д) комунального податку;

е) збору за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

10.3. Платник податку вважається податковим агентом найманих ним осіб та (або) фізичних осіб, які перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються під час їх виплати.

10.4. Якщо платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, орган державної податкової служби видає такому платнику податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка).

У разі збільшення чисельності працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом строку дії виданого свідоцтва платника податку платник податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найнятого працівника з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників і отримати відповідні довідки для цих працівників.

У разі коли протягом дії свідоцтва платник податку замість працівників, які звільнилися, наймає інших сплачена сума податку не збільшується до кінця періоду, за який була здійснена оплата за звільненого працівника.

У разі втрати Довідки доплата за працівника може бути припинена лише починаючи з наступного кварталу.

Свідоцтво (Довідка) повинно знаходитися на робочому місці платника податку (найманого працівника, членів його сім’ї фізичної особи – підприємця) та пред’являтися працівникам контрольних органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.

Свідоцтво та Довідки, видані платнику податку, не можуть бути передані іншим особам, крім зазначених у них.

Після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма Довідками в п’ятиденний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.

Форма та порядок отримання Довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

10.5. Платник податку не звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до бюджету, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування податку на доходи фізичних осіб, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків, пов’язаних з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.

Стаття 11. Порядок переходу на спрощену систему оподаткування або відмова від її застосування

11.1. Суб’єкти малого підприємництва мають право сплачувати податки згідно лише з одним порядком оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.

11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви.

11.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід на сплату податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами, які відповідають вимогам пункту 2.1 статті 2 цього підрозділу, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду. Юридичні особи у поданій заяві зазначають обрану ними ставку податку, фізичні особи – ставку податку, встановлену органами місцевого самоврядування.

У такому самому порядку провадиться зміна (доповнення або виключення) виду діяльності фізичної особи, що сплачує податок.

11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування безоплатно видати Свідоцтво платника податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).

11.6. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.

При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про отримання свідоцтва платника податку, поданої новоствореним суб’єктом малого підприємництва, який раніше вже був в установленому законом порядку включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка була нею отримана в результаті такої діяльності.

11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік і не потребує щоквартального продовження.

11.8. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.

11.9. Форма свідоцтва платника податку і порядок його видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

11.10. У разі припинення платником податку здійснення господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати податку нараховуються такому платнику по останній день (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.

11.11. Процедура переходу платників податків до сплати податків за спрощеною системою оподаткування, платників податку до сплати податків за загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків при такому переході, визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 12. Відповідальність платників податку

12.1. Платник податку відповідно до законодавства несе відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податку, а також інших податків, платниками яких він є згідно з цим Кодексом.

12.2. У разі якщо суб’єкт малого підприємництва перейшов на спрощену систему оподаткування та отримав Свідоцтво без наявних на це правових підстав на дату подачі заяви, такий платник не має права на застосування спрощеної системи оподаткування. Свідоцтво підлягає анулюванню, а ведення податкового обліку здійснюється за загальною системою оподаткування.

12.3. У разі недотримання положень статті 2 цього підрозділу, платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року. При цьому Свідоцтво такого платника підлягає анулюванню.

12.4. Порядок анулювання свідоцтва платника податку встановлюється центральним органом державної податкової служби.