8 декабря 2005 года в помещении Клуба Кабинета Министров Украины состоялся круглый стол, на котором была представлена Хартия налоговых отношений Украины. Организаторы круглого стола – Секретариат Президента Украины, Кабинет Министров Украины, Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства и другие организации – участники Национальной комиссии по основным направлениям налоговой реформы в Украине.

Проект

ХАРТІЯ ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН

Загальні положення

1. Податкові відносини в Україні базуються на нормах Конституції і законодавства України, що їх регулюють. Вони є зобов’язуючимидля усіх резидентів України та іноземців, а також утворених ними підприємств та організацій щодо формування за рахунок частини власних доходів спільних державних фінансових фондів – державного й місцевих бюджетів, солідарного пенсійного фонду та державних соціальних фондів.

2. Зобов'язання громадян щодо податкових внесків до державних фінансових фондів не повинні завдавати значних втрат у рівні споживання сімей, призводити до вилучення капіталів підприємств, гальмувати зростання добробуту і статків громадян та обмежувати приріст загального суспільного споживання.

Джерелом податків мають бути, як правило, грошові доходи, а не майно чи капітал.

3. Не допускається й карається згідно із законом дискримінація платників податків за національною, соціальною або іншою ознакою. При справлянні податків держава керується принципом сплати податку в країні отримання доходу та знаходження об'єкта оподаткування або іншими умовами відповідно до укладених міжнародних договорів.

4. Податкові збори слугують матеріальною основою виконання державою своїх функцій, у тому числі надання державних, муніципальних, правових, правоохоронних, соціальних та інших спеціальних послуг. Держава зобов’язана розширювати спектр, збільшувати обсяг і покращувати якість послуг, що нею надаються. Не допускається встановлення додаткових платежів, окрім податкових, за надання таких послуг, якщо це не передбачене чинним законодавством.

5. Податкові зобов'язання розподіляються між платниками податків на засадах рівномірності, пропорційності, всеосяжності, поміркованості, визначеності, зручності сплати та справляння.

Відхід від принципів рівномірності й пропорційності допускається лише для малозабезпечених, соціально уразливих і низькооплачуваних громадян, і дотаційних секторів економіки (малого приватного і сільськогосподарського бізнесу), а також при використанні доходів громадян на лікування, освіту, задоволення духовних потреб і т. ін.

6. В обмежених розмірах податкове навантаження диференціюється залежно від розміру доходів та майнових статків громадян. При цьому держава сприяє частковому перерозподілу податкового навантаження між малозабезпеченими та високозабезпеченими групами громадян в інтересах малозабезпечених. Обмеження у такій диференціації податкового навантаження необхідні, аби не допустити утискання можливостей росту добробуту, свободи діяльності, приросту майна та капіталу, а також якщо такі можливості в Україні гірші, ніж у інших країнах.

7. Податкові відносини будуються на засадах рівності та взаємної відповідальності держави і платників податків.

Держава у стосунках з платниками податків дотримується принципів довіри до декларування ними своїх доходів, верховенства права і презумпції невинуватості платників.

Державна податково-митна служба забезпечує збір податкових і митних платежів по всій території України і по всіх видах загально-державних податків, зборів і платежів. Вона є підзвітною Верховній Раді України, підпорядкованою Міністерству фінансів України, публічною та відкритою  громадськості України.

8. Держава зобов'язана постійно і послідовно вдосконалювати систему оподаткування, знижувати вагу податкового тягаря, забезпечувати прозорість та уніфікованість норм податкових відносин. На державу покладається обов’язок та відповідальність щодо постійного вдосконалення організації державної податково-митної служби, що має на меті забезпечувати однозначну визначеність податкових зобов'язань, більш повне охоплення об'єктів оподаткування, зниження питомих витрат на утримання податкової служби, поліпшення культури обслуговування платників податків та ін.

9. Платники податків здійснюють свої зобов'язання, керуючись чинним законодавством з питань оподаткування, затвердженим Верховною Радою України. Підзаконні акти і рішення, видані державними органами влади (постанови, накази, розпорядження та інструкції Кабінету Міністрів України, міністерств, податкових органів і т. п.) регулюють діяльність підпорядкованих їм державних установ, закладів, організацій.

У разі невиконання платниками податкових зобов'язань наступає адміністративна або кримінальна (при свідомому ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах) відповідальність. Відповідальність з несплати податків має термін давнини.

Усі суперечки щодо виконання податкових зобов'язань вирішуються виключно у судовому порядку.

10. Державні службовці – митники, податківці та ін. – несуть персональну (особисту) відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії щодо платників податків, спричинення їм матеріальної та моральної шкоди.

Держава утримується від актів арешту майна платників податків, якщо судом не встановлено зумисне невиконання або ухилення від виконання податкових зобов'язань. Виявлені порушення в обрахуванні або у внесках податкових платежів підлягають відшкодуванню у наступних податкових періодах.

11. Держава здійснює контроль за діяльністю податково-митної служби, дотриманням нею та її працівниками норм законодавства, веде оперативно-розшукові та слідчі дії відносно порушників силами державних правоохоронних, ревізійних, контрольних та спеціальних слідчих органів, які не входять до складу структур податково-митної служби. Держава не створює правоохоронних та слідчих органів, підпорядкованих податково-митній службі.

12. Не допускається відомче (службове) тлумачення податкового законодавства податковими, митними чи іншими органами виконавчої влади.

Податкові пільги, податкові кредити, відстрочення або знижки з податкових внесків встановлюються виключно актами законодавства.

Податково-митні органи несуть адміністративну чи кримінальну відповідальність за прийняття рішень, що змінюють податкові зобов'язання платників податків.

13. Держава утримується від авансового, позичкового або будь-якого іншого способу дострокового справляння податкових зборів.

Держава зобов'язана своєчасно, у встановлені законом строки повертати платникам суми надлишково сплачених податків, а також заборгованості з відшкодування сплаченого ПДВ. Держава несе матеріальну відповідальність за невиконання або порушення термінів виконання цих своїх зобов'язань.

14. Держава прямує до послідовного спрощення та лібералізації порядку і процедур нарахування та справляння податків, спираючись при цьому на чинні міжнародні стандарти обліку, нарахувань, звітності й оприлюднення податкових даних. Вона дотримується спрощення вимог щодо ведення податкового обліку та звітності суб'єктами господарювання. Вона ототожнює і уніфіковує вимоги до бухгалтерсько-статистичної та податкової звітності.

Держава запроваджує і підтримує спрощений порядок оподаткування та знижене податкове навантаження на представників малого бізнесу, індивідуального та сімейного підприємництва, сільського господарювання.

15. Держава прямує до розширення застосування принципу добровільності пенсійних внесків з доходів громадян шляхом поширення застосування особистих пенсійних рахунків та накопичувальної пенсійної системи.

За рахунок цього відбувається        зниження єдиного соціального внеску, що нараховується на фонд зарплатні суб’єктів господарювання.

16. Держава здійснює поступову оптимізацію розподілу доходів від загальнодержавних податків та зборів між державним (центральним) та регіональними (обласними) бюджетами, домагаючись подальшої децентралізації використання податкових надходжень.

Держава визначає перелік податків, що відносяться до місцевих, рішення по застосуванню яких приймаються місцевими радами депутатів.

17. Для ефективного управління системою податкових відносин застосовується принцип відокремлення функцій розпорядження податковими надходженнями (здійснюють Мінфін і Держказначейство, а також місцеві адміністрації у межах своєї компетенції) від функцій регулювання й адміністрування податкових зобов'язань (здійснюють центральні апарати ДПА і ДМС) та функцій збору податків (регіональні відділення ДПА і ДМС, а також податкові інспекції місцевих адміністрацій).

18. У відносинах зі своїми регіональними й місцевими відділеннями та інспекціями центральний апарат ДПА та ДМС не встановлює планові завдання зі збору штрафів за несплату податків та з донарахувань до сплачених податкових сум і не запроваджує методів заохочення податківців до відповідних дій щодо справляння штрафів і донарахувань.

19. Держава зобов'язана підтримувати сталі умови і норми системи оподаткування. Будь-які зміни до податкового законодавства, включаючи запровадження нових ставок та об'єктів оподаткування, видів податків, нових правил обчислення податкових зобов'язань та здійснення відрахувань тощо, відбуватимуться лише після їх публічного обговорення та завчасного парламентського ухвалення.

Законодавчо забороняється внесення змін у норми податкового законодавства шляхом розгляду і затвердження норм законодавства про державний бюджет або інших законодавчих актів, які не відносяться до сфери регулювання податкових відносин.

Забороняється також застосування у положеннях податкового законодавства норм, що регулюють неподаткові сфери фінансово-економічних відносин (бюджетні, кредитні, страхові, майнові, цінові, торговельні, обліково-статистичні тощо).

20. Стабільність податкового законодавства забезпечується дотриманням наперед визначеної стратегії податкового реформування.

Вона розрахована на п’ятирічний період і має на меті сприяти зростанню внутрішнього споживання, накопиченню майнових статків громадян та приросту і прискореному оновленню виробничого капіталу в Україні.

Така стратегія будується, виходячи з критеріїв оптимізації норм податкових відносин, методів обчислення податків, і зниження вагомості оподаткування з урахуванням довгострокових структурних, макроекономічних, демографічних, екологічних, фінансово-технологічних, глобальних вимог та очікуваних змін.

21. Держава розглядає вдосконалення податкових відносин як створення постійного інституційного механізму оптимізації національного податкового законодавства.

З метою розробки стратегії податкового реформування, а також координації роботи з його практичного здійснення утворюється постійно діюча Національна Комісія з питань податкової реформи як дорадчий орган при Президентові України. До її складу включаються представники Кабінету Міністрів України (за посадою), народні депутати України, вчені, експерти, підприємці, представники громадських організацій. Засідання Національної Комісії відбуваються публічно.

22. Держава зобов'язується вдосконалювати структуру податкової системи для досягнення кращої ідентифікації об'єктів оподаткування (податкової бази), більш рівномірного розподілу податкового навантаження, вдосконалення обчислення і уточнення предмету оподаткування, зручності здійснення податкових внесків, вищої привабливості національної податкової системи для платників податків.

Прикінцеві положення

1. Хартія податкових відносин затверджується Законом України і є базовим документом, з урахуванням положень якого вносяться зміни й доповнення до чинного законодавства України з питань оподаткування та розробляються нові законодавчі акти, що регулюватимуть цю сферу відносин. Вона є невід’ємною складовою Податкового кодексу, який приймається Верховною Радою України.

2. Зміни до законодавства, що регулюють податкові відносини, вносяться суб’єктами законодавчої ініціативи після їх розгляду Національною Комісією з питань податкової реформи при Президентові України та попереднього публічного обговорення.