АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПРОЕКТ ЗАКОНУ ПРО СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Вступ.
Головною метою цього проекту було розробити більш досконалу та соціально справедливу модель існування в країні малого бізнесу, більш відповідну до реалій практичного підприємництва, яка б у той же час більш гармонічно вирішувала проблему зіткнення інтересів держаного бюджету (у частини його наповнення) та економічного виживання самого малого бізнесу.
Головними гаслами цього проекту є дві тези:
1. Хто утворює нові робочі місця повинен мати право більш заробляти.
2. Хто більше заробляє, той повинен платити більші податки.
Тому принципова концепція проекту така:
граничний ліміт по обороту та ставка єдиного податку встановляється не на підприємця, як такого, а на кожного працюючого. Тобто, кожний найманий працівник збільшує ліміт граничного обороту підприємця на фіксовану суму та водночас збільшую суму єдиного податку цього підприємця теж на фіксовану суму податку. При цьому, як підприємець, так і його наймані працівники є рівними щодо ліміту обороту, суми податку та таке інше.
Я вважаю, що саме такий підхід є найбільш соціально орієнтованим, дає змогу швидкого зростання кількості робочих місць (може й на 5 мільйонів, як така соціальна задача була поставлена Президентом Ющенко В.А.), приведе до значного зростання доходів бюджету, але у той же час буде добре прийнятим більшістю приватних підприємців країни. Регулюючи максимальну кількість найманих працівників ми водночас регулюємо максимальний граничний оборот та можливу податкову платню підприємця.
У цьому проекті нема юридичних осіб, бо я вважаю що юридична особа вже є більш великою формою ведення бізнесу, ніж приватний підприємець без утворення юридичною особи. Кожен власник малого юридичного лиця без великих зусиль зможе перевести свою діяльність у форму приватного підприємця з найманими робітниками.
Цей проект дає право приватним підприємцям у рамках спрощеної системи мати більш великі обороти, але за це право треба платити утворенням нових робочих місць та сплатою більшої суму податку.
І наприкінці вступу декілька слів до чиновників Мінфіну та ГНАУ:
Любі друзі! Мати право це ще не значить його практично реалізувати до своєї користі.
Якщо приватний підприємець буде мати право на більші обороти, то це значить лише те, що він та його робітники будуть більше працювати, але зовсім не означає, що він заробить набагато більше грошей. Зрозумійте це, будь ласка! А от конкретні гроші, та й ще авансом, за це право він до бюджету заплатить.
Згідно з цим проектом максимальна сума сплати єдиного податку може скласти 26400 гривень на рік. І ці гроші будуть сплачені до бюджету авансом, добровільно й повністю, без примусових санкцій. Порівняйте це з тим, що дають інші, на перший погляд більш фіскально орієнтовані проекти. Дуже сподіваюсь, на вашу компетентність та не заангажованість!
Буду усім вдячний за критичні зауваження щодо цього проекту!
З повагою,
автор концепції проекту
Віктор Жих
(0562) 340781
Аналітик
ПРОЕКТ ЗАКОНУ
Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.
Стаття 1. Загальні положення та сфера застосування
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) у формі єдиного податку та може застосовуватися на вибір суб'єкта малого підприємництва.
1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 1.3 цієї статті може застосовуватися лише такими суб'єктами малого підприємництва, як фізичні особи – підприємці ( далі по тексту –підприємці) , які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими перебуває не більше 10 осіб та плануємий оборот на рік не перевищує 300 000 гривень на одного працюючого, включно з самим підприємцем.
1.2. Особа вважається у трудових відносинах з приватним підприємцем якщо її прізвище та паспортні данні внесені до реєстру найманих працівників даного підприємця та реєстраційну картку, яка має бути на руках у найманої особи. Реєстр найманих працівників та реєстраційна картка видається підприємцю податковою інспекцією відповідно з кількістю заявлених на поточний рік найманих працівників після сплати відповідної суми єдиного податку (порядок та сума сплати податку визначаються згідно з статтею 5 даного Закону).
1.3. Дія цього Закону не поширюється на підприємців, які провадять діяльність у деяких сферах бізнесу, перелік яких визначається постановою Кабінету Міністрів згідно з діючим законодавством.
Цей перелік повинен встановлюватися повністю не пізніше 30 червня поточного року на наступний рік.
Деякі види діяльності можуть визиркуватися з цього списку у поточному році (але не можуть дописуватись).
1.4. Граничний оборот підприємця на спрощеній системі оподаткування не повинен перевищувати суми, яка обчислюється згідно з такою формулою:
О=(N+1)*Т,
де О – це загальна гранична сума обороту на рік
N - це заявлена кількість найманих працівників
Т – річний оборот на одну працюючу особу згідно з пунктом 1.1 цієї статті.
Стаття 2. Об'єкт оподаткування
2.1. Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.6 цієї статті.
2.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або у готівковій формі за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та безготівковій формах розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість.
2.3. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за операціями згідно договорів доручення, комісії (консигнації), схову, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, є винагорода (комісійна або авторська винагорода), отримана за цими договорами.
2.4. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою на рахунок або в касу підприємства від реалізації цих фондів та їх залишковою вартістю, що склалася на момент відвантаження.
2.5. У разі здійснення операцій з продажу цінних паперів виручкою від реалізації вважається різниця між їх покупною вартістю та ціною реалізації на момент продажу.
2.6. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не включаються :
а) суми, одержані суб'єктом під зобов'язання про повернення у вигляді кредитів, поворотної фінансової допомоги, а також суми, внесені самим підприємцем для поповнення своїх оборотних коштів (як у грошовому, так і в товарному вигляді);
б) сума податків і зборів (обов'язкових платежів), отриманих та перерахованих платником єдиного податку до бюджетів усіх рівнів відповідно до законодавства;
в) кошти, одержані як відшкодування податку на додану вартість;
г) кошти цільового призначення, отримані від фондів соціального страхування;
д) кошти, які повертаються замовнику або покупцю (у випадках повернення товару або розірвання договору);
е) вартість зворотної тари, неповернутої протягом календарного року;
є) кошти, отримані від розміщення цінних паперів власної емісії;
ж) кошти, що отримуються платником єдиного податку в оплату за продукцію (товари, роботи, послуги), вартість якої включено до валового доходу (юридичної особи) та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків їх реалізації за рахунок бюджетних коштів;
к) інші звичайні та надзвичайні доходи, отримані та раніше оподатковані згідно із спеціальними законами.
Стаття 3. Особливості оподаткування.
3.1. Платники єдиного податку не є обов’язковими платниками інших податків та зборів (обов'язкових платежів), окрім:
а) податку на додану вартість при здійсненні імпортних операцій з ввезення (пересилання або отримання) продукції (товарів, робіт, послуг) на митну територію України;
б) мита;
3.2. Підприємці мають право за власним бажанням бути платниками інших податків та зборів (обов'язкових платежів) та реєструватися як такі платники і платити та вести звіти згідно з діючим законодавством.
Але якщо через деякий час підприємець змінить свої наміри що до такої сплати, то він має на це право.
Стаття 4. Звітні податкові періоди
4.1. Звітним податковим періодом підприємця – платника єдиного податку є рік.
Звітний податковий період розпочинається з першого календарного дня після реєстрації підприємця платником єдиного податку та закінчується у той же календарний день наступного року.
4.2. У разі, якщо платник єдиного податку припиняє бізнесову діяльність, помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента у тому числі до закінчення звітного податкового періоду, останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає дата ліквідації або смерті такого платника єдиного податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.
Стаття 5. Ставка єдиного податку
5.1. Ставка єдиного податку встановлюється щорічно органами місцевого самоврядування за місцем їх державної реєстрації незалежно від місця здійснення підприємницької діяльності та виду діяльності з урахуванням обмежень, визначених цією статтею.
5.2. Встановлені ставки єдиного податку підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.
5.3. У разі, якщо для певного виду підприємницької діяльності органами місцевого самоврядування не встановлено ставку єдиного податку, то до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок за мінімальною ставкою, встановленою відповідними органами місцевого самоврядування.
5.4. У разі, якщо підприємець здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то придбавається одне свідоцтво i сплачується єдиний податок за більшою ставкою, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
5.5. Ставка єдиного податку встановлюється в залежності від обраних видів підприємницької діяльності у межах від 240 до 2400 гривень на рік.
5.6. Сума єдиного податку для конкретного підприємця обчислюється згідно з такою формулою:
S=(N+1)*С,
де S – це загальна сума податку на рік
N - це заявлена кількість найманих працівників
С – ставка єдиного податку для обраних підприємцем видів діяльності.
Стаття 6. Порядок нарахування і строки сплати єдиного податку
6.1. Підприємці сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового платежу щомісяця до 20 числа включно до початку місяця, за який здійснюється сплата цього податку у сумі 1/12 від річної ставки податку, яка була обчислена згідно з п.5.6 стаття 5 цього Закону.
Підприємці за власним рішенням можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний податковий період (рік) або за інший будь-який термін у межах поточного звітного податкового періоду.
6.2. Сплачена сума єдиного податку є остаточною i не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань фізичної особи – платника податку з доходів фізичних осіб.
Стаття 7. Розподіл коштів від сплати єдиного податку.
7.1. Кошти, сплачені підприємцем як єдиний податок за себе та найманих працівників розподіляються таким чином:
- до місцевого бюджету – 60% коштів;
- до Пенсійного Фонду – 40% коштів.
7.2. Кошти, що надійшли до Пенсійного Фонду повинні бути зачислені на персоніфіковані рахунки підприємців та найманих працівників у тому ж порядку, як і кошти, що надходять до Пенсійного Фонду як обов’язкові платежі на пенсійне страхування з доходів найманих працівників юридичних осіб.
Стаття 8. Порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування
8.1. Підприємці мають право застосовувати лише один порядок оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або загальну систему оподаткування. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну ставки єдиного податку може бути прийняте суб'єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року.
8.2. Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну ставки єдиного податку можуть бути здійснені підприємцями з початку нового звітного податкового періоду чи календарного кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу.
У такому ж порядку провадиться перехід підприємців з одного виду діяльності на інший.
8.3. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, якi подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх державної реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того місяця, в якому здійснено їх реєстрацію як платника єдиного податку.
8.4. Порядок оподаткування платників податків при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або при переході на загальну систему оподаткування встановлюється Державною податковою адмiнiстрацiєю України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
Стаття 9. Свідоцтво про сплату єдиного податку та супутні документи.
9.1. Форма свідоцтва про сплату єдиного податку, реєстру найманих працівників та свідоцтва найманих працівників і порядок їх видачі та заповнення встановлюються Державною податковою адмiнiстрацiєю України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
Свідоцтво про сплату єдиного податку є безстроковим та видається на увесь час діяльності підприємця на спрощений системі оподаткування.
Реєстр найманих працівників видається на календарний рік.
Свідоцтва найманих працівників є безстроковими та видаються по письмовій заяві підприємця на увесь час трудових відносин найманого працівника з підприємцем.
9.2. Бланки свідоцтва про сплату єдиного податку, реєстру найманих працівників та свідоцтва найманих працівників є документами суворої звітності, що запроваджується на всій території України.
9.3. При переході із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування усі зазначені документи видаються за умови сплати податкових зобов'язань, строк сплати яких настав на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
9.4. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктом малого підприємництва зобов'язаний видати безоплатно усі документи на право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом малого підприємництва у судовому порядку.
Стаття 10. Облік і звітність
10.1. Підприємці для визначення результатів господарської діяльності ведуть книгу обліку оборотів у хронологічній послідовності відображення здійснених господарських і фінансових операцій.
Форма та порядок ведення книги обліку оборотів суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
10.2. Підприємці за результатами господарської діяльності за звітний податковий період подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
10.3. Платники єдиного податку при проведені розрахунків із споживачами застосовують або реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства з питань застосування РРО, або прибуткові касові ордери, або спеціальні чекові книжки підприємців (форма та порядок застосування яких розробляється Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику до вступу в силу цього Закону), вибираючи тій чи інший спосіб на свій власний розсуд.
Стаття 11. Відповідальність платників єдиного податку
11.1. Платники єдиного податку - суб'єкти підприємництва несуть відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку, а також інших податків, платниками яких вони є, згідно із законодавством України.
11.2. У разі недотримання вимог, встановлених статтею 1 цього Закону, платник єдиного податку зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного кварталу, а також втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності протягом наступного календарного року.
11.3. Сума перевищення підприємцем граничної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначеної у пункті 1.4 статті 1 цього Закону оподатковується за ставкою 5 відсотків.
Стаття 12. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.
2. У зв'язку з набранням чинності цим Законом відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія:
Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (Урядовий кур'єр, 1998, 07, 07.07.98, № 128; 1999, 07, 13.07.99, № 128; Офіційний вісник України, 1998, № 27, ст. 975; 1999, № 26, ст. 1230);
абзаців 6-28 пункту 1 статті 14 Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 10, ст.77; 1998, № 30-31, ст. 195; Зібрання постанов Уряду України, 1993, № 1-2, ст. 13; Урядовий кур'єр, 1993, 01, 06.01.93, № 2-3; 1998,03,07.03.98 № 45-46; Офіційний вісник України, 1998, № 9, ст. 325; )
3 . У Законі України „Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 39, ст. 510; 1994, № 21, ст.130; 1997, № 16, ст.119; 1999, № 5-6, ст. 39; 1999, № 20-21, ст. 192; 1999, № 26, ст. 215; 1999, № 51, ст. 455; 2000, № 36, ст. 298; 2002, № 5, ст.30; 2003, № 12, ст.88; 2003, № 10-11, ст. 87; 2003, № 33-34, ст. 267; 2004, №7, ст. 56) частину першу статті 14 доповнити пунктом 28 такого змісту:
"28) єдиний податок.”
4. У Законі України „Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 21, ст. 156; Урядовий кур'єр, 2005, 31.03.05 № 58-59):
пункт 2.2 статті 2 виключити ;
у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 слова “ незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством” вилучити ;
підпункт б) підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 виключити.
5. У Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 37, ст. 308; 2004, № 52, с. 564; Урядовий кур'єр, 2005, 31.03.05 № 58-59) абзац другий пункту 1.8 статті 1 вилучити.
6. У Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 17, ст. 267; Урядовий кур'єр, 2005, 31.03.05 № 58-59) пункт 4 Прикінцевих положень вилучити.
7. До приведення чинного законодавства у відповідність до цього Закону чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
8. До набрання чинності змін до законодавства з питань сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим пунктом.
Підприємець та працюючі в нього наймані робітники мають право обирати за власним рішенням добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні (включаючи і внески до пенсійного фонду) чи не приймати.
1) Якщо підприємець та працюючі в нього наймані робітники не приймають участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні, то пенсійні нарахування їм здійснюються згідно з пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.
2) ) Якщо підприємець та працюючі в нього наймані робітники приймають участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від: нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття та у пенсійному страхуванні, тоді базою для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування є:
дохід підприємця чи найманого працівника у розмірі мінімальної заробітної плати, встановлений законом на період, за який здійснюються такі внески;
або будь-який інший розмір отриманого доходу (прибутку) , в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду, але не менший за мінімальну заробітну плату, встановлену законом на період, за який здійснюються такі внески.
Якщо підприємець чи найманий працівник вирішили приймати участь лише у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, вона сплачує за себе страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 16 відсотків від обраної за власним рішенням бази оподаткування, яка визначається відповідно до цього пункту.
Якщо фізична особа-підприємець вирішила приймати участь у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи пенсійне страхування, вона сплачує за себе єдиний страховий внесок за ставкою 20 відсотків від обраної бази оподаткування.
Для найманих працівників діє такий же порядок соціального страхування, як і для самих підприємців.
9. Державній податковій адміністрації України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику у тримісячний термін з дня прийняття цього Закону розробити та затвердити нормативні акти, передбачені статтями 9, 10 та 11 цього Закону.