Это смотря какой товар. Например, подлежащий сертификации - нет.

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку зобов’язані зберігати первинні документи, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів і витрат та складалася податкова декларація платника ЄП – ФОП. До таких документів належить зокрема, виписка з банку, квитанція, чек або документ довільної форми про готівкову оплату товарів, робіт або послуг, якщо вони отримувалися у громадян або у фізичних осіб – підприємців. Також слід зберігати й інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності за іншими податками та зборами – у разі їх сплати.
Первинні документи зберігаються не менше 1095 днів з дня подання податкової декларації платника ЄП – ФОП або іншої податкової звітності, для складання якої вони використовуються.
За не збереження первинних документів до платників єдиного податку можуть бути застосовані штрафи в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 1020 гривень.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності регламентовано статтею 44 Податкового Кодексу України.
Відповідальність за порушення строків зберігання документів встановлено ст.121 ПК.

Мое мнение, а оно основано на интересной статье по этой теме (все смотрите ниже)- первичные документы (приходные на товар, кассовые чеки и т.п.) ФЛ-П 2ой группы на ЕН вести не обязан.
Вот статья:

В этой статье рассматривается вопрос необходимости получения, ведения, хранения и предоставления на проверку первичных документов плательщиками единого налога 1 — 2-й групп и 3-й группы («не-плательщиками НДС»), с учетом изменений, внесенных в Налоговый кодекс с 01.01.12.
1. Предыстория (до НКУ)
Вопрос необходимости подтверждения данных налоговой отчетности плательщиков ЕН первичными документами имеет давнюю историю.
Налоговые органы всегда отстаивали необходимость получения, хранения и предоставления на проверку первичных документов плательщиками ЕН, ссылаясь при этом на все возможные (а часто и невозможные) нормы законодательства.
Так, некоторое время, популярными были ссылки на нормы Закона «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине» (часть 1 статьи 2) и также приказ Минфина 24.05.95 № 88 «О документальном обеспечении записей…» (подпункт 1.1). До сих пор не у всех проверяющих возникло понимание, что нормы указанных актов применимы исключительно к юридическим лицам.
Наиболее абсурдными были ссылки на п. 6 ст. 9 Закона Украины «О применении регистраторов расчетных операций…». Указанный пункт до 01.01.2011 действовал в редакции, согласно которой предприниматели – плательщики ЕН освобождались от применения РРО при условии ведения Книги учета доходов и расходов. На основании этого пункта налоговые органы начисляли штрафы по Закону «Об РОО» как при отсутствии записей в Книге о расходах, так и при отсутствии первичных документов. Причем, попытки начислить штрафы имели место даже в случаях, когда операции осуществлялись исключительно в безналичной форме. С подобным случаем из практики Компании 4Business Вы можете ознакомиться на блоге Лиги (часть 1, часть 2).
С 01.01.2011 в связи со вступлением в силу Закона Украины от 02.12.2010 № 2756-VI редакция пункта 6 статьи 9 Закона «Об РРО» была изменена, и предусматривает освобождение от применения РРО для всех физических лиц – субъектов упрощенной системы, без ссылки на обязательность ведения Книги.
2.1. Пункт 44.1 НКУ
Со вступлением в силу Налогового кодекса органы ГНС стали ссылаться на п. 44.1 НКУ:
«налогоплательщики обязаны вести учет доходов, расходов и других показателей, связанных с определением объектов налогообложения и/или налоговых обязательств, на основании первичных документов, регистров бухгалтерского учета, финансовой отчетности, других документов, связанных с исчислением и уплатой налогов и сборов, ведение которых предусмотрено законодательством.
Налогоплательщикам запрещается формирование показателей налоговой отчетности, таможенных деклараций на основании данных, не подтвержденных документами, определенными абзацем первым этого пункта«.
Несостоятельность данной ссылки доказать не просто, главным образом из-за грамматической сложности формулировок самого пункта. Однако, попробуем:
1. Абзацем 2 пункта 44.1 запрещено »формирование показателей налоговой отчетности …. не подтвержденных документами». Однако, не всеми и любыми документами, а только определенными абзацем первым указанного пункта. А в абзаце первом сказано, что ведение таких документов должно быть предусмотрено законодательством. Но на данный момент законодательством не определено, какие именно первичные документы должен получать, составлять, хранить и предоставлять на проверку плательщик ЕН.
2. Абзацем 1 пункта 44.1 предусмотрено, что первичные документы нужны не вообще, а для конкретной цели: учета доходов, расходов и других показателей, связанных с определением объектов налогообложения и / или налоговых обязательств. Учет доходов и расходов плательщиков ЕН ведется в форме Книги. Порядок ведения Книги (как старый — до 01.01.12, так и новый — после 01.01.12) никоим образом не упоминал первичные документы. И хотя доходы (но никак не расходы) связаны с объектом налогообложения плательщика ЕН, законодательством не определено, какими именно документами они должны подтверждаться (см. п. 1). В любом случае, объект налогообложения определяется по кассовому методу и не требует иного подтверждения, чем банковские выписки (приходные кассовые документы).
2.2. Пункт 177.10 НКУ
Немалый ущерб плательщикам ЕН был нанесен ссылками на п. 177.10 НКУ, согласно которого физические лица — предприниматели обязаны вести Книгу учета доходов и расходов и иметь подтверждающие документы относительно происхождения товара. При отсутствии таких документов делался вывод: товар приобретен у физ-лица — не предпринимателя, а значит, необходимо было удержать НДФЛ… и т.д. Кроме того, применялся весь арсенал санкций, предусмотренных КоАП за нарушение правил торговли (торговли на рынках, незаконной торговой деятельности), нарушение прав на объект интеллектуальной собственности и пр.
Однако данный пункт (177.10) «географически расположен» в разделе IV НКУ «Налог на доходы физических лиц» в статье 177, из названия которой следует, что его нормы распространяются только на физических лиц – предпринимателей на общей системе налогообложения.
3. Современность (после 01.01.12)
3.1. Теория (законодательство и письма)
Со вступлением в силу Закона от 04.11.2011 № 4014-VI появилась некоторая ясность. Теперь пунктом 296.1 НКУ установлено, что плательщики единого налога ведут учет в порядке, определенном подпунктами 296.1.1-296.1.3 этого пункта. В свою очередь, подпунктом 296.1.1. определено, что «плательщики единого налога первой и второй групп… ведут книгу учета доходов путем ежедневного, по итогам рабочего дня, отображения полученных доходов. Форма книги учета доходов и порядок ее ведения утверждается Минфином». На этом всё: никаких других указаний относительно ведения учета плательщиками единого налога второй группы НКУ не содержит. Отметим также, чтонорма пункта 296.1 НКУ является специальной, т.е. имеет преимущество над другими нормами НКУ, в т.ч. и над общей нормой пункта 44.1.
Форма книги учета доходов и порядок ее ведения утверждены приказом Минфина №1637 от 15.12.2011. Порядок не содержит никаких требований относительно подтверждения данных книги первичными документами. Не содержит подобных требований и приказ Минфина №1688 от 21.12.2011 об утверждении формы декларации плательщика единого налога.
Кроме того, с введением новой формы Книги, снят вопрос об учете расходов: для плательщиков ЕН 1-2 группы и 3-1 группы, не зарегистрированных плательщиками НДС, отражение и учет расходов не предусмотрены.
Однако ГНСУ продолжает ссылаться на п. 44.1 НКУ, как, например, в письме от 06.01.2012 г. №432/6/15-2216є, (см. п. 7). И утверждает, что «налогоплательщики обязаны обеспечить хранение документов, определенных в пункте 44.1, а также документов, связанных с выполнением требований законодательства, контроль за соблюдением которого возложен на контролирующие органы, не менее 1095 дней со дня представления налоговой отчетности, для составления которой используются указанные документы, а в случае ее непредставления — с предусмотренного Кодексом предельного срока представления такой отчетности«.
Минфин в письме от 29.02.12 высказывает противоположную точку зрения: «При отражении доходов в Книге факт их поступления не всегда может быть подтвержден первичными документами, в частности получение наличности в оплату товаров (работ, услуг), поэтому Кодексом и Порядком не предусмотрено требование обязательности осуществления записей в Книге на основании первичных документов. При этом данные, приведенные в Книге, являются подтверждением факта получения дохода и используются для составления налоговой декларации плательщика единого налога за соответствующий налоговый (отчетный) период.»
Однако, налоговую проверку будет проводить не Минфин, поэтому вернемся к точке зрения ГНС.
3.2. Практика
На практике проверяющие:
1) настаивают на том, что первичные документы связаны с предметом проверки (т.е. без них проведение проверки невозможно);
2) требуют восстановления документов (п. 44.5 НКУ), переносят сроки проверки;
3) применяют штраф по п. 121.1 НКУ («необеспечение налогоплательщиком хранения первичных документов») — 510 грн.;
4) через 90 дней вновь приходят на проверку и применяют штраф уже за повторное нарушение — 1020 грн.
5) см. пункты 1-2 и пункт 4.
Прервать «порочный круг» можно только через процедуру судебного обжалования или предоставив требуемые документы.
3.3. С точки зрения предпринимателя
Категорическая поставка вопроса об обязанности плательщика ЕН вести первичные документы едва ли приведет нас к полезным выводам. Первичные документы действительно могут потребоваться при проверке самому предпринимателю для подтверждения следующих фактов:
1. не превышен допустимый объем дохода. Для этого достаточно банковских выписок (при желании плательщика ЕН — кассовых документов);
2. вид деятельности плательщика ЕН не является запрещенным (п. 291.5 НКУ) и соответствует коду КВЭД, указанному в свидетельстве. Это может быть доказано соответствующей формулировкой назначения платежа в банковских выписках (что может быть достигнуто посредством аккуратной формулировки назначения платежа в счете, выставляемом покупателю);
3. покупателями плательщика ЕН являются лица, предусмотренные в описании групп (п. 291.4 НКУ). Это важно только для плательщиков ЕН второй группы, которые не имеют права предоставлять услуги юр- и физ-лицам на общей системе налогообложения. Опять-таки, плательщик четко указан в банковской выписке;
Из указанного выше следует, что практически во всех случаях необходимыми и достаточными документами являются банковские выписки.
Несколько больший объем документов может понадобиться в случаях, когда необходимо доказать, что денежные средства, поступившие на счет плательщика ЕН, не являются доходом (п. 292.4, 292.11 НКУ). В этом случае плательщик ЕН сам заинтересован предоставить договора, акты выполненных работ и прочие документы, отражающие суть операции.
Кроме того, обязательность наличия специальных документов (иных, чем бухгалтерские) может быть предусмотрена нормативно-правовыми актами, регламентирующими определенные виды деятельности. См., например, Правила осуществления деятельности в сфере торговли, утвержденные постановлением КМУ от 15.06.2006 N 833, Правила розничной торговли непродовольственными товарами, утвержденные приказом Министерства экономики Украины от 19.04.2007 N 104. Оговоримся, что проверка подобных документов (применение санкций за их отсутствие), за редким исключением, не входит в компетенцию налоговых органов.
Игорь Забута, управляющий партнер Юридической компании «4Business»

КОНЕЦ


ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 р.Справа № 2-а-4190/10/2170
Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді Стас Л.В.
суддів-Турецької І.О., Косцової І.П.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Каланчацького відділення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ПП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чаплинської МДПІ у Херсонській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Чаплинської МДПІ у Херсонській області про застосування штрафних санкцій № 0000822352 від 06 серпня 2010 року на суму 17524 грн. за порушення пункту 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов ПП ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Каланчацького відділення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про застосування штрафних санкцій від 06.08.2010 року № 0000822352.
В апеляційній скарзі Чаплинська МДПІ у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010року скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чаплинської МДПІ у Херсонській області від 06.08.2010р. №0000822352 до позивача застосована штрафна санкція в сумі 17524 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР, яке винесено на підставі акту перевірки позивача від 29.07.2010р. № 002752.
Перевірка проведена податковими ревізорами-інспекторами Вершиною А.О., Літвіновим В.В. у відділі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1, на підставі направлення ДПА в Херсонській області №1741 від 28.07.2010 року та плану перевірок субєктів підприємницької діяльності на липень 2010 року, затвердженого наказом ДПА №170 від 23.06.10р.
Як встановлено судом першої інстанції, фактичні обставини справи не дають підстав для висновку, що при проведенні 29.07.10р. перевірки позивача були допущені такі порушення законодавства, які б могли бути достатньою підставою для скасування прийнятого за наслідками такої перевірки рішення. Наведені у позовній заяві доводи незаконності проведеної перевірки судом першої інстанції не прийняті до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Обґрунтованими визнав суд першої інстанції посилання Чаплинської МДПІ у Херсонській області на те, що визначені ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) і не стосуються перевірок, які проводяться в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «;Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Щодо правомірності спірного рішення Чаплинської МДПІ у Херсонській області колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно акту перевірки порушення п. 12 ст.3 Закону 265/95-ВР полягає у недотримані порядку обліку товару за місцем його реалізації, і описано ревізорами наступним чином: при перевірці встановлено товар, на який відсутні будь-які первинні документи за місцем реалізації (первинні документи на зазначений товар відсутні взагалі); перелік таких товарів наведений у додатку до акту перевірки.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Зміст п.12 ст.3 та ст.. 6 Закону № 265 свідчить про те, що вимоги відносно ведення обліку товарних запасів мають виключення і не розповсюджуються на певних субєктів підприємницької діяльності.
Як встановлено судом першої інстанції, і відображено в акті перевірки, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, має відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 від 01.01.10р.
Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) передбачено, що форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання Указу № 727/98 видано наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045 (далі - наказ № 599).
Згідно з п. 8 наказу № 599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Зазначеним вище наказом № 12 від 21.04.93 р., із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 р. № 17, затверджена Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (далі Інструкція № 12), а також Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності.
Зміст пункту 13 Розділу ІV Інструкції № 12 свідчить про наявність у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, обовязку документально підтверджувати свої витрати.
Проте положення Розділу ІV Інструкції № 12 не розповсюджуються на фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок.
Крім того, слід зазначити, що форма Книги обліку доходів і витрат, яка затверджена Інструкцією № 12, не передбачаєведення обліку товарних запасів.
Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269 затверджений Порядок ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Даний Порядок та не передбачаєведення підприємцями, які сплачують єдиний податок, обліку товарних запасів у Книзі обліку доходів і витрат.
Слід зазначити, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб.
Так, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 не встановлює обовязку для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування вести податковий облік.
Також не визначений законодавчо і порядок обліку витрат приватними підприємцями платниками єдиного податку, оскільки ці витрати не впливають на розмір єдиного податку для фізичних осіб.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що саме приватні підприємці-платники єдиного податку не зобовязані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, і саме на цих субєктів підприємницької діяльності розповсюджуються передбачені п.12 ст.3 та ст..6 Закону № 265 виключення щодо такого обовязку.
Таким чином, оскільки на позивача, як приватного підприємця платника єдиного податку, передбачені п.12 ст. 3 Закону № 265 вимоги щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на позивача не розповсюджуються, тому застосування до позивача санкцій за порушення цієї норми, які передбачені ст.. 20 та 21 цього ж Закону, є неправомірним.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого на підставі акту перевірки рішення про застосування штрафних санкцій № 0000822352 від 06 серпня 2010 року на суму 17524 грн. за порушення пункту 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тому позовні вимоги ПП ОСОБА_2 були задоволені правомірно.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 22 грудня 2010 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Каланчацького відділення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі.