Лист Держпідприємництва від 01.03.2006 № 1596/0/2-06
"Щодо встановлення орендної плати за торговельні місця на ринках"
     На адресу Держпідприємництва України надходять численні звернення суб’єктів господарювання в частині встановлення завищеної орендної плати за торговельні місця на ринках, за результатами яких Держпідприємництвом України надаються відповідні роз’яснення та проводяться відповідні зустрічі щодо врегулювання такої проблеми.
     Для вирішення зазначеної проблеми Держпідприємництво України неодноразово зверталося до відповідних органів щодо регулювання (встановлення) ними граничних розмірів орендної плати із надання в найм (користування, оренду) торговельних місць на ринках, на що отримувалися відповіді із "надуманою" проблемою про неможливість вирішення такого питання, оскільки оренда торговельних місць на ринках не належить до категорії послуг.
     У зв’язку із врегулюванням такої проблеми, Держпідприємництвом України підготовлено відповідне роз’яснення щодо встановлення регулювання (встановлення) граничних розмірів орендної плати із надання в найм (користування, оренду) торговельних місць на ринках відповідними органами, яке направляємо для врахування в роботі та доведення до відома відповідних органів.
     Так, згідно із пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки України, МВС України, ДПА України, Держстандартизації України від 26.02.2002 N 57/188/84/105, зареєстрованого в Мін’юсті України 22.03.2002 за N 288/6576 (далі – Правила торгівлі на ринках), адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
     Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
     В частині 1 статті 901 ЦК України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
     За своїми змістом (характеристикою) договір найму (користування, оренди) торговельного місця на ринку варто відносити саме до категорії послуг, оскільки за завданням замовника, яким виступає продавець на ринку, виконавець, яким є адміністрація ринку, надає послугу у вигляді надання на визначений термін можливості користуватися на певних умовах торговельним місцем. В ході здійснення певної діяльності (торгівлі) така можливість реалізується (споживається).
     Зауважимо, що письмова угода, що повинна укладатися адміністрацією ринку з продавцями містить й деякі інші положення, що вказують на те, що користування торговельним місцем відноситься до категорії послуг: асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця з якого здійснюватиметься торгівля, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
     Варто також зазначити, що ринок – це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними о бов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (пункт 2 Правил торгівлі на ринках).
     Оскільки ринки створюються для надання послуг, то у своїй діяльності вони повинні керуватися чинним законодавством України, про зазначене свідчить і пункт 3 Правил торгівлі на ринках.
     Необхідно звертати увагу і на те, що не дивлячись на рекомендаційний характер Правил торгівлі на ринках, органи місцевого самоврядування мають затверджувати власні правила торгівлі на ринках, з урахуванням положень перших.
     Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг "ДК 016-97" (чинний від 01.01.1999), затвердженим та введеним в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 № 822, здавання в найом (користування, оренду) належить до розділу "К" ("Послуги з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам").
     Беручи до уваги вищезазначене, можна дійти висновку, що оскільки згідно із абзацом двадцять восьмим пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації мають повноваження регулювати (встановлювати) граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, то такі органи мають повноваження регулювати (встановлювати) граничні розміри плати за надання адміністрацією ринку в найом (користування, оренду) продавцю торговельного місця.

Заступник Голови
О.М. Сахненко